Розлади мови та мовлення

     Розлади мовлення та мови найчастіше виникають у дошкільному віці, у багатьох випадках зберігаються у шкільному віці, а іноді спостерігаються впродовж усього життя. Досить часто розлади мовлення та мови є супутньою ознакою інших порушень у дітей, зокрема порушень слухової сфери, когнітивної, фізичної.
     Зважаючи на те, що мова — це складна система знаків, символів, правил їхнього використання, а мовлення є відтворенням цієї системи знаків, розлади мови й мовлення фіксуються тоді, коли мова і мовлення людини відрізняються від мови й мовлення осіб її віку, національної чи етнічної групи. Розлади мовлення та мови досить часто призводять до порушень комунікації, іноді досить складної форми, що впливає на все подальше життя.

     Розлади мовлення та мови досить часто проявляються в різноманітних формах і супроводжуються порушеннями розумових операцій (аналізу, синтезу, класифікації, узагальнення, звукового та буквеного прогнозування). Прояви мовленнєвих порушень можуть бути різними: від досить простих форм (відсутність, заміна звука) до досить складних (повна відсутність мовлення за збереження слуху, розлад мовлення внаслідок неврологічного захворювання тощо).
     Класифікують мовленнєві розлади за клінічними ознаками (клініко-педагогічна класифікація) та на основі спільності проявів порушення (психолого-педагогічна класифікація). Тип мовленнєвого порушення визначається після проведення логопедичного обстеження з урахуванням показників психофізичного стану дитини.

     Розлади мовлення та мови мають загальні ознаки, за якими їх можуть розпізнати вчителі або батьки. Серед них найбільш помітними є:

  1. Неправильна вимова звуків — викривлена вимова (наприклад, горлова вимова [р], або міжзубна вимова [с] / [з], або бокова вимова [ш] / [ж] та ін.);
  2. Заміна та перекручування звуків — за труднощів вимови одного звука дитина може його замінювати на простіший у вимові (наприклад, [р] на [л]; або [ш] на [с] і т. п. (наприклад: «кнолик» замість «кролик»);
  3. Пропуск звуків — за труднощів вимови звука дитина може не використовувати його в словах, що інколи спричиняє нерозуміння їхнього значення (наприклад:«колик» замість «кролик»);
  4. Загальна «змазаність» мовлення — відмічається нерозбірливість висловлювань (викривлена вимова, заміни і пропуски звуків, переривчастість видиху призводять до порушення інтонації і плавності мовлення; спостерігається порушення голосу: від хрипкості й тихого звучання до повної відсутності або, навпаки, час від часу до занадто гучного звучання);
  5. Недосконалість розрізнення звуків мовлення на слух — труднощі розпізнавання звуків під час їх сприйняття на слух (наприклад, звучить м’який [с ], а дитина не чує пом’якшення і визначає його як твердий [с] і т. п.;
  6. Наявність вимушених пауз, повторів одиниць мовлення — мимовільні зупинки, складність переключитися з одного звуку, складу або слова на наступний під час висловлювання, що є ознаками заїкання;
  7. Бідність словникового запасу — труднощі в доборі слів під час висловлення думки, неодноразове використання тих самих слів або таких, що не зовсім доречні в конкретній ситуації;
  8. Граматична недосконалість — труднощі з узгодженням слів між собою у словосполученнях, реченнях або добір неправильної форми слова (наприклад, «маленький лялька», «у класі не вистачає стілок (замість стільців)» та ін.);
  9. Недосконалість навичок читання і письма, що не зникає до другого півріччя навчання у 2 класі — труднощі запам’ятовування друкованих літер; тривалий період формування навичок переходу від розпізнавання окремих букв до називання складів (а потім слів); наявність замін, пропусків, додавань літер, що мають схожі ознаки; численні помилкові здогадки (дитина не дочитує слово, а вигадує його продовження); труднощі в розумінні прочитаного та ін.; наявність замін, пропусків, додавань літер, складів слів, пунктуаційних і орфографічних помилок та ін. у письмових роботах школярів (списування, диктанти, творче письмо).

     Діти, у яких визначено мовленнєві та/або мовні порушення, потребують логопедичної допомоги, оскільки за умови надання спеціальної допомоги більшість мовленнєвих порушень у дітей усувається в дошкільному та молодшому шкільному віці.
     Водночас на фоні мовленнєвих порушень, насамперед складної етіології, досить часто в дітей можуть спостерігатися особливості розвитку когнітивної сфери: сприйняття, уваги, пам’яті, контролю емоційно-вольової сфери, зокрема поведінкової. У таких випадках окрім логопедичної дитина потребує й психологічної допомоги.     Подолання мовленнєвих порушень вимагає чималих зусиль від усіх фахівців, які задіяні у процесі корекційно-розвиткової діяльності, що є складовою освітньої діяльності за навчання дітей з особливими освітніми потребами, зокрема з порушеннями мовлення. Чільне місце у цьому процесі посідає педагог, оскільки саме він навчає учнів спілкуватися, а не лише говорити.


     Більше інформації можете дізнатися у посібнику "Навчання дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі" А. Колупаєва, О. Таранченко.

Категорія: Вчитель логопед | Додав: ircmukachevo (2022-11-03)
Переглядів: 19 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar