Плоскостопість – це деформація стопи, при якій характерна підвищена плоскість її склепіння. Стопа дитини починає формуватися ще до народження і продовжує до 8-9 років. До 3-х років формування стопи проходить етап фізіологічної плоскостопості. Тобто, плоска стопа у трирічної дитини – це нормально, так повинно бути й відбувається це практично у всіх дітей. (Зустрічається, звичайно, поняття вродженої плосковальгусної деформації стоп, але це дуже рідкісне явище).Плоскостопість у дітей раннього віку можна трактувати як фізіологічний етап формування повздовжнього склепіння стопи. При цьому у віці до трьох років низьке склепіння треба розцінювати як нормальне явище, яке не потребує ніяких профілактичних заходів, і тільки наявність низького склепіння на четвертому-п’ятому році життя має бути підставою для призначення різних лікувальних заходів, включаючи й носіння супінаторів або профілактичного взуття. Але не варто чекати 5-річного віку, щоб виявити в дитини плоскостопість. Рекомендується регулярно відвідувати лікаря-ортопеда, який може визначити передумови до неправильного формування стопи. У такому випадку лікар дає рекомендації, що дозволяють запобігти розвитку деформації стоп.

Рекомендаційні вправи для заннять з ЛФК при діагнозі ДЦП. Для досягнення успіху в корекційній роботі необхідне чітке усвідомлення задач, які стоять перед педагогом в процесі заняття. - Корекція хибних установок опорно-рухового апарату -Покращення рухів в суглобах -Нормалізація тонусу м`язів.

Рекомендації для батьків

Поради від вчителя-реабілітолога. Займаємося вдома!

Дихальна гімнастика  відіграє важливу роль в оздоровленні організму, тому дошкільників обов’язково потрібно навчати дихати правильно. Але як правильно? Вдих повинен проводитися через ніс, а видих через рот. При вдиху стежити, щоб плечі не підіймалися, а під час видиху плавно видихати повітря, щоб щоки не роздувалися. Аби вдих був поглибленим, дітям пропонують конкретне й зрозуміле завдання — «понюхати квітку». Для цього під час вдиху їм слід припідняти голову, випрямити шию.

ФАКТОРИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА М’ЯЗОВИЙ ТОНУС

1. Легкий стан підвищеного м’язового тонусу без неврального фактору приводе до розвитку порушення постави
2. Порушення які містять невральний фактор, стають набагато серйозною клінічною проблемою. В цьому випадку найбільш частою причиною є порушення верхнього мотонейрону, викликають спастичність, яка спостерігається при пірамідних ураженнях або ригідність екстропірамідних уражень .
3. Біомеханічні фактори викликають прогресуючий фіброз м’язів